ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ ІМПОРТУ, ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ ТОНКИХ ПОЛІЕТИЛЕНОВИХ ПАКЕТІВ В УКРАЇНІ

ЕКОЛОГІЯ ТА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Середня тривалість життя одного пакету становить близько 100 років, хоча використовуємо ми його лише 20 хвилин. Більшість пакетів потрапляють на сміттєзвалища або розносяться вітром по території країни, так як рівень їх переробки становить менше 1 %. Від пакетів щороку помирає близько 1 млн. птахів та 100 тис. тварин. Також вони становлять загрозу людському здоров’ю, так як їх частки можуть потрапляти у харчі та воду. При цьому, для виробництва пакетів використовують невідновлювані ресурси 35 л нафти на 1000 пакетів.
Щороку кожен українець використовує близько 500 поліетиленових пакетів, в той час як у ЄС цей показник наближається в середньому до 90 пакетів.
Багато країн повністю відмовилися від пакетів через вищезгадані причини, а також через те, що вони призводять до забивання каналізаційних мереж міст та погіршують туристичну привабливість регіонів. Деякі країни ввели податок на поліетиленові пакети аби зробити альтернативи більш конкурентоспроможними. В Україні не відбувається нічого.
В світі тотального споживання ми рідко замислюємося про цю проблему, та її масштаби є вражаючими.
Ще більша загроза – так звані оксо-розкладні пакети. Оксо-розкладні пластики позиціонуються на ринку як такі, що можуть вирішити проблему утворення сміття завдяки їх біорозкладанню – це маркетингове твердження призводить до плутанини серед споживачів і фактично погіршує ситуацію з утворенням відходів. Оксо-розкладні пакети просто фрагментуються на дрібні частки, включаючи мікропластик, що несе ризик для довкілля, тварин та людей.
Переробники заявляють, що наявність оксо-розкладних пластиків у складі вторсировини значно погіршує якість та цінність вторинного пластику, та радять відмовитись від використання таких пластиків. Також вони зазначають, що оксо-розкладний пластик не може бути ідентифікований будь-якою існуючою технологією і не може бути відсортований від звичайного пластику. Домішки для розкладання погіршують якість матеріалу переробки з кожним новим циклом. Тим не менш, ця інформація майже не доноситься до споживачів, а багато українських торговельних мереж позиціонують такі пакети як безпечну для довкілля альтернативу.
В зв’язку з вищепереліченим, звертаємося до органів законодавчої та виконавчої влади з вимогою внести зміни до законодавства з метою:
1) Заборони безкоштовного розповсюдження поліетиленових пакетів у місцях продажу товарів;
2) Заборони продажу, виготовлення та імпорту пакетів з товщиною стінки менше 15 мкм на першому етапі (з поступовим збільшенням товщини стінки на наступних етапах);
3) Повної заборони продажу, розповсюдження, виготовлення та імпорту оксо- та оксо-біорозкладних пакетів;
4) Створення умов на ринку для появи альтернатив поліетиленовим пакетам, а саме паперових пакетів, багаторазових сумок, біопакетів рослинного походження.
Громадська організація "РеСінк", виконавчий директор Пучко Р. В.Дата початку збору підписів - 3 квітня 2018 року.Дата завершення збору підписів - 2 липня 2018 року.Кількість підписів - 25269.

Петиція №

Дата початку збору підписів:

Відповідь дана:

Автор: Громадська організація РеСінк

Петицію підписали 0 осіб з 25000 необхідних.

Показати

ВІДПОВІДЬ НА ЕЛЕКТРОННУ ПЕТИЦІЮ

Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1
Закону України “Про звернення громадян” Кабінетом Міністрів розглянуто розміщену на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади) електронну петицію
щодо обмеження імпорту, виробництва та обігу тонких поліетиленових пакетів, яку підтримали більше 25 тис. громадян.
Повідомляємо, що коло питань, порушених в електронній петиції, відповідає положенням останнього європейського програмного документа “Європейська стратегія пластмас у циркулярній економіці”, який визначає політику країн ЄС щодо зменшення негативного впливу одноразового, мікро- та оксорозкладаного пластику на довкілля та економіку (http://ec.europa.eu/environment/waste/plastic_waste.htm).
Реалізація зазначеної політики можлива лише за умови повноцінного впровадження принципів п’ятиступеневої ієрархії поводження з відходами, розширеної відповідальності виробника та функціонування відповідного механізму їх виконання. Наведене, зокрема, дасть змогу забезпечити конструювання (розроблення) продукції, яка придатна до рециклінгу, а механізм схем розширеної відповідальності виробника фінансово та організаційно забезпечить збирання та переробку відходів, що утворилися після споживання такої продукції.
Вирішення питань, порушених в електронній петиції, повинно мати комплексний підхід та передбачати введення необхідних передумов до вибору альтернативного матеріалу пакетів, заходів стосовно раціоналізації їх збирання, утилізації без шкоди довкіллю, популяризації паперових та полотняних пакетів.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про відходи” до основних напрямів державної політики щодо реалізації її принципів у сфері поводження з відходами належить зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 р. № 820 схвалено Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року (далі — Стратегія).
Стратегія визначає головні напрями державного регулювання у сфері поводження з відходами в найближчі десятиліття з урахуванням європейських підходів з питань управління відходами.
Базовими принципами, покладеними в основу Стратегії, є, зокрема, принципи ієрархії поводження з відходами (насамперед умова
щодо запобігання утворенню відходів), переходу до економіки замкненого циклу, попередженості (тобто за наявності доказів екологічного ризику слід вжити відповідних запобіжних заходів) та розширеної відповідальності виробника (передбачає відповідальність виробників та імпортерів продукції за прийняття повернутої продукції та відходів, що лишилися після її використання, а також подальше управління відходами).
З огляду на важливість питань екологічної безпеки імплементація окремих положень європейської політики в українське законодавство повинна здійснюватися шляхом комплексного впровадження основних європейських директив, як це визначено Стратегією.

Додаток до рішення