Про порятунок системи екстреної медичної допомоги

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Стратегічно важливим і пріоритетним завданням держави у галузі охорони здоров’я є забезпечення функціонування системи екстреної медичної допомоги задля врятування і збереження життя та здоров’я людини.
1 січня 2013 року в Україні набув чинності Закон України «Про екстрену медичну допомогу», а також низка підзаконних нормативних актів щодо надання населенню екстреної медичної допомоги, які стали стартом комплексної реформи екстреної медичної допомоги у нашій державі, що дозволила суттєво покращити рівень надання цієї допомоги, в тому числі постраждалим під час дорожньо-транспортних пригод, рівень яких в Україні є доволі високим.
Зокрема, вказаним Законом визначені основні правові засади та принципи організації надання населенню екстреної медичної допомоги, у тому числі визначено усі складові цієї системи, окреслені повноваження органів державної та місцевої влади щодо забезпечення її функціонування, встановлені права.
Разом з тим, не зважаючи на заходи, що вживаються з метою реформування системи екстреної медичної допомоги в нашій державі, Україні поки що не вдалося вийти на той рівень організації екстреної медичної допомоги, який відповідає кращим світовим і європейським стандартам у цій сфері, та існує низка нагальних проблем, пов’язаних із належною організацією надання цього виду медичної допомоги населенню.
Є проблеми з ефективністю організації екстреної медичної допомоги. Так, відомо що в середньому щорічно до диспетчерів екстреної медичної допомоги за допомогою звертається близько 10,1 млн. громадян. Бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги виконується близько 8-9 млн. виїздів до хворих, 70% з них є непрофільними, а близько 300 тисяч виїздів є безрезультатними. Середнє навантаження на лікарську або фельдшерську бригаду на добу становить 10-12 виїздів.
Нагальною проблемою є проблема з оплати праці працівників системи екстреної медичної допомоги. Оскільки робота бригад ЕМД є складною та пов’язана із значним фізичним та психологічним навантаження та ризиками для життя та здоров’я, Законом України «Про екстрену медичну допомогу» (стаття 11) було встановлено право медичних працівників системи екстреної медичної допомоги на підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці, за особливі умови праці, доплати за науковий ступінь, за почесні звання, а також за вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, інші надбавки і доплати, премії і винагороди, матеріальну допомогу тощо. Слід зазначити, що медичні працівники в Україні отримують найнижчу заробітну плату серед працівників бюджетної сфери. Водночас, наявний фонд заробітної плати для працівників системи ЕМД не дає можливості забезпечити їм виплат встановлених законодавством надбавок та інших фінансових заохочень в повному обсязі відповідно до законодавства, через дефіцит коштів, які щорічно виділяються державою на ці цілі. Наприклад, на сьогодні лікар вищої категорії без надбавок стимулюючого характеру отримує 7 600 грн., лікар без категорії – 4 169 грн.

На території України використовується спеціалізований санітарний транспорт різного модельного ряду та марок (починаючи з 1984 року випуску), більша частина якого не відповідає вимогам ДСТУ, встановленого для цього виду транспорту, ні за зовнішніми параметрами, ні за комплектацією салону. Крім того 60-70% цього транспорту та медичного обладнання, яким він укомплектований, є застарілим та підлягають заміні.
Окремою проблемою постало забезпечення спеціалізованого автотранспорту необхідними засобами автономного зв’язку, що також передбачено законодавством. На жаль, через брак фінансування засобами автономного зв’язку (сучасними радіостанціями) не укомплектовані бригади ЕМД в Україні.
Враховуючи вищезазначене,
ВИМАГАЮ:
1. Невідкладно внести зміни до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 щодо встановлення більш високих тарифних розрядів Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери - працівників системи екстреної медичної допомоги.
2. Невідкладно провести розрахунок фактичної потреби бюджетного фінансування для забезпечення у повному обсязі фонду заробітної плати працівників системи екстреної медичної допомоги та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» в частині збільшення медичної субвенції.
3. Передбачити у проекті Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» фінансування системи екстреної медичної допомоги за окремою бюджетною програмою відповідно до фактичних потреб, зокрема на.
- побудову єдиних оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;
- закупівлю спеціалізованого санітарного транспорту типу В та типу С;
- оснащення оперативно - диспетчерської служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф засобами конверційного (цифрового) радіозв’язку;
- закупівлю сучасних манекенів для оснащення навчально-тренувальних відділів центрів ЕМД та МК з метою забезпечення достатнього та якісного навчання медичних та немедичних фахівців, тощо.
4. Невідкладно розробити та затвердити Державну цільову програму з розвитку системи екстреної медичної допомоги.
5. Не схвалювати проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформи системи екстреної медичної допомоги», а забезпечити виконання Закону України «Про екстрену медичну допомогу», як таку, що не відповідає положенням Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та фактичним потребам системи ЕМД.
6. Зберегти лікарів у складі бригад екстреної медичної допомоги.
7. Прем’єр-міністру України публічно прозвітувати про вжиті заходи з вирішення нагальних проблем ЕМД у 2018 році.

Петиція №

Дата початку збору підписів:

До кінця збору підписів залишилось:

Автор: Сисоєнко Ірина Володимирівна

Станом на 26 вересня петицію підписали 58 осіб з 25000 необхідних.

Показати