Про захист українського суржику як національного надбання українського народу

КУЛЬТУРА ТА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА, ТУРИЗМ

Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення — на Стародубщині, Курщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні.

За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 р. поширеність подібної «суржикомовності» серед дорослого населення різних регіонів України становила від 2,5 % (Західний регіон) до 21,7 % (Східно-Центральний регіон), а загалом по Україні — близько 12 %. Але варто враховувати, що через очевидні проблеми з проведенням чіткої межі між «суржикомовністю», вживанням окремих елементів суржику і «чистою» україномовністю чи російськомовністю такі оцінки можуть бути лише приблизними. Окрім того в західному регіоні, на відміну від східного, поширеніший польсько-український чи мадяро-український суржик, рівно як і значніша різноманітність крайових діалектів аналогів котрим не існує в інших областях, що не відображено в цьому дослідженні.

Слід також звернути увагу, про існування з давніх-давен діалектів, які були проміжними між діалектами староруської мови, які склали основу сучасної літературної української і діалектами, які склали основу сучасної літературної російської мов.
Пропоную прийняти програму по захисту та розвитку українського суржику (поширення творів та мистецьких заходів тощо) в противагу широкому поширенню російської мови на території України.

Петиція №

Дата початку збору підписів:

До кінця збору підписів залишилось:

Автор: Косталевський Георгій Степанович

Станом на 20 травня петицію підписали 32 особи з 25000 необхідних.

Показати