Про зміну назв вулиць та міст

ДІЯЛЬНІСТЬ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Чомусь стало традицією називати міста, вулиці прізвищами людей.
Як на мене, тим самим ми себе заганяємо в пастку.
Спробую пояснити.
Сьогодні людиною захоплюються, а згодом раптом виявляється, що ця людина не така вже й бездоганна! За нею тягнеться шлейф минулих помилок, рішень...
Згадаймо історію...
Ленін, Дзержинський, Сталін, ... Список можна продовжувати.
За часів життя цих відомих людей ними хтось захоплюється, хтось боїться, хтось не може визначитись (захоплюватись чи боятись). А потім проходить час їхнього життя, ще трохи часу, і раптом з'ясовується, що не таким вже й бездоганним виявився той чи інший кумир.
Розчарування, розпач, зневірення...
А все тому, що ми забули: кожна людина від народження вже є грішною (так стверджує Біблія).
Звісно, що гріхи бувають різними: свідомими, несвідомими...
Та я не про те.
Не впадаймо у відчай, що помиляємось у людях.
Людині притаманно вишукувати собі ідеали, нехтуючи заповіддю "Не роби собі кумира...". Бо простіше повірити у реальний, матеріально існуючий об'єкт свого обожнювання, аніж погодитись з аксіомою: Единий Бог є Святий, Безгрішний, Ідеальний.
Тому людям, як кажуть ІТ-шники, за замовчуванням (за визначенням) притаманно помилятись.
До речі, згадаймо Ісуса Христа (перепрошую, бо ми про Нього і не забуваємо):
Одного дня люди вітали Його та кричали: "Осанна!"
А вже згодом змінили риторику на протилежну: "Розіпни!"
Тому, як каже моя донька: "Не зачаровуюсь, щоб не розчаровуватись", давайте не зачаровуватись людьми.
Можемо поважати, схвалювати, довіряти, сподіватись і обов'язково - любити, бо, як пише Біблія: "Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє, але найбільша з них − любов".
До чого всі ці міркування?
Спостерігаю я за тим, як охоче у нас змінюють назви міст, вулиць...
І здається мені, що ми знову йдемо тим сами хибним шляхом, як і 2000 років тому.
Спочатку "Осанна!"
А потім буде: "Розіпни!"
І сердешні вулиці-міста вже змирились зі своїми новими назвами, а ж ось - знову ті самі граблі!
То може вже досить "зачаровуватись, щоб не розчаровуватись".
Невже мало гідних слів, якими можна назвати наші вулиці-міста?
Вулиця світла, лагідна, колискова, радісна, незламна, веселкова, миру, гідності, сміливості, звитяги, пошани, віри, надії, любові, кохання, доброї звістки, схвалення, мрії, підтримки, дружби, ... Скільки чудових слів можна ще додати.
І не доведеться змінювати назву, куди б не подув вітер змін. І культу особистості можна уникнути.
Гадаю, що Борис Джонсон, якщо він справжній друг України, не образиться, якщо місто чи вулицю не назвуть його іменем. Бо, не дай Боже, він помилиться, чи спотикнеться, як це буває з людьми, і що? Знову змінювати назву? Не спокушаймо публічних людей чіплянням над ними німбу! Бо нами придуманий кумир може не впоратись з непосильним тягарем, який ми йому начепили. До речі, президент теж не просив зводити його до сану святих. Самі зводимо, а потім розчаровуємось.
Нехай Господь відкриє нам мудрість ухилитися від удару хоча б цих граблів.

Петиція №

Дата створення:

Автор: Мякенька Тетяна Миколаївна

Станом на 4 жовтня петицію підписали 47 осіб з 25000 необхідних.

Показати