Зберегти чинний правопис української мови

Закликаємо відхилити проект нового правопису, запропонований Українською національною комісією з питань правопису (так званий Проєкт-2018).

Цей проект містить багато незвичних для загалу нововведень, що викликають несприйняття у значної кількості україномовних громадян України. Наприклад, обов'язкове йотування Е після будь-якого голосного звука. Той (а таких багато), хто хоче продовжувати писати проект, а не проєкт, – не менший патріот, ніж той, хто хоче, аби усі віднині і за будь-яку ціну писали проєкт. Це суперечка про те, з якого кінця розбивати яйце, що, як показав геній світової літератури Данієль Дефо, призводить до чвар у суспільстві. Це суперечка, яку Україна, здавалося, вже давно пройшла, переступивши через "правописні війни" ХІХ століття (ці тонкощі філології хвилюють на даний момент невелику в масштабах країни кількість ентузіастів). Цю суперечку не потрібно починати знов.

Одна з найбільш запеклих суперечок, яку вже викликав проект, це його вплив на мелодійність української мови. Можна сперечатись про будь-які деталі проекту, але у запропонованих у ньому змінах, очевидно, не ставилася мета підвищення мелодійності мови. Навпаки, деякі нововведення справді мелодійність нашої мови зменшать. Авдиторія звучить менш мелодійно, ніж аудиторія; павза звучить менш мелодійно, ніж пауза. В майбутньому це може відкрити дорогу таким формам, як, наприклад, Бавнд-Брук чи андерґравнд, які вже подекуди використовуються, і які містять нехарактерне для української мови скупчення кількох приголосних, далеке від мелодійності.

Те саме можна сказати про передавання грецької фіти (тети) літерою [т], що в проекті пропонується як варіант. Нинішні форми з [ф] (Афіни, ефір) освячені довгими роками використання і для більшості українців звучать більш милозвучно. Про давність передачі θ як [ф] свідчать такі традиційні українські імена, як-от Хома (Thoma, Θωμάς), Юхим (Εὐθύμιος), Остап (Εὐστάθιος), Матвій (Ματθαῖος), адже при читанні θ як Т таке спрощення було б неможливе. Однак деякі ентузіасти вперто агітують за безваріантний перехід до [т] (наприклад, у Атени, етер).

Список суперечливих змін можна продовжити закінченням -сти (наприклад, радости, незалежности, які теж пропонуються як варіант). Таке закінчення для переважної більшості сучасних українців зараз звучить вкрай незвично, на відміну від -сті. Закиди ентузіастів проекту про те, що введення закінчення -сти стане відновленням історичної справедливості не до кінця правильні, оскільки закінчення -сті теж було історичною реалією, характерною для багатьох українських регіональних говірок.

Розширення використання літери ґ у іншомовних прізвищах та іменах слід вважати однією з найбільших проблем проекту. Як сказав митрополит Огієнко, «Ознакою української мови є тільки г ... чужі слова з [ґ] ми українізуємо». У тексті проекту сказано, що саме буква [г] відповідає звуковому ладу української мови. Треба усвідомити, що передавання іншомовного [g] буквою [ґ] у прізвищах та іменах відкриє двері для поступової заміни [г] на [ґ] в більшості іншомовних слів, аж до ґазета, ґараж, орґанізація і т.д., про що свідчить досвід української діаспори. Згодом ґ може заступити г й у питомо українській лексиці. Про небезпеку нехарактерного проникнення [ґ] в українські слова говорить член Української національної комісії з питань правопису, директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України Богдан Ажнюк. Тож навіщо піддавати споконвічну традицію української мови такій небезпеці?

Хоч проект і не робить такі форми, як Атени, Геґель, радости, павза обов'язковими, той факт, що багатьма ентузіастами проекту він розглядається як перехідний, може свідчити про наявність планів зробити їх основними чи єдиноможливими в майбутньому. Держава повинна чітко заявити, що цього не станеться, відхиливши Проєкт-2018.

Усі перелічені дискусійні моменти викличуть несприйняття також у багатьох російськомовних громадян, зокрема у тих, хто зараз розглядає перехід на українську мову. Державна політика українізації повинна забезпечувати максимальне сприяння переходу якомога більшої кількості громадян на українську мову, а не відштовхувати їх від мови.

Закиди про те, що супротивники запропонованого проекту – сталіністи, оскільки вони виступають проти Харківського правопису 1928 року, більшість авторів якого були знищені радянською владою, є профанацією історії. Харківський правопис викликав великі герці серед мовознавців і освітян ще на етапі розгляду і прийняття. Варто згадати тільки знамениті слова Юрія Шевельова: «Правопис 28-29 років, дарма що старанно опрацьований мовознавцями, був нереальний, приречений на невдачу. Від самого початку його прийняли вельми неприхильно, дотримувалися неохоче». Чи варто зараз починати такі самі запеклі суперечки, якими було позначене прийняття Харківського правопису 90 років тому?

Яким би не був Харківський правопис, українська мова, основана на нинішньому правописі, давно стала спільною для всіх українців. Вона освячена довгими роками народного вжитку і незліченними літературними шедеврами. Через незадовільний стан української мови в Україні державі треба зосередитись на дієвих механізмах поширення використання мови у її вигляді, звичному для населення, а не на змінах мови, якими би причинами ці зміни не пояснювались.

Крім наведених тут, у проекті є й інші новації, які викликали значні нарікання української громадськості. Така кількість спірних моментів свідчить про те, що проект замість упорядкування деяких моментів правопису ставить за мету соціальну інженерію. Проте слід розуміти, що така інженерія може спричинити непотрібний ідеологічний розбрат у країні, що веде війну.

Закликаємо Уряд, Міністерство освіти й Комісію з питань правопису відхилити цей проект нової редакції правопису, переглянути підхід і відмовитись від спроб змінити сучасну українську мову "згори".